З чого починається самоосвіта?

Перше, з чим асоціюється самонавчання у підлітків – самостійна підготовка до іспитів або якимось складним контрольним. Почасти це й стає початком самостійного шляху у більшості молодих людей. Багатьом з нас не вистачає звичайної шкільної програми, хочеться поглинати все більше і більше інформації, розвивати навички «дорослого» життя. Для цього і потрібно саморозвиватися і вивчати нову інформацію. Одна з найскладніших завдань в початку шляху – не зупинятися перед труднощами і відразу намітити потрібний результат. Якщо ти знаєш кінцеву мету, то у тебе з’явиться мотивація, і, крім того, ти зможеш побудувати свій план кроків до досягнення бажаного.

Мета при самонавчанні може бути різноманітною, головне, щоб вона запалювала тебе, а ще була застосовна в твоєму житті. Наприклад, якщо зараз я пройду курси по текстильній обробки одягу, хоча в повсякденному житті не цікавлюся стилем, модою і дизайном, то навряд чи це можна буде назвати практичним навиком. Інформації завжди багато, тому потрібно відокремити для себе потрібне від непотрібного і намагатися не розпорошуватися на всі теми одразу.

Однією зі складнощів самонавчання є «крива зростання». Спочатку прогрес може рухатися в геометричній прогресії, а потім настане безрезультатна пряма, ступор, який відштовхує більшість від продовження. Справа не стільки в слабкій мотивації або неправильної мети, скільки в нас самих. Ми часто помиляємося, але, якщо ми усвідомили ці помилку, ми не можемо не помітити. Наприклад, при навчанні на гітарі можна з самого початку тримати руки в незручному і неправильному положенні і звикнути, при цьому застопорившись на складних поєднаннях акордів. Такі помилки можуть виправити професіонали, наставники. Тому, якщо результат потрібен швидко, самий перевірений спосіб – звернутися до фахівця. Самий банальний приклад: багато підлітки ходять до репетиторів, якщо у них з’являються проблеми з успішністю в школі. Професіонал знає область, в якій викладає, і він розуміє, як пояснити матеріал. Не обов’язково постійно ходити на курси або все життя займатися з репетитором: якщо у тебе є хтось, хто розбирається в цій сфері, то можна звертатися до нього за порадою чи допомогою. Самонавчання – це більше про усвідомленість та інвестиції в себе, а не про самотність і постійну боротьбу з проблемами. Кожен з нас може попросити про допомогу, щоб перейти на новий рівень і підійти ближче до заповітної мети.

Займатися самонавчанням буває непросто, особливо на початку шляху. Буває важко весь день чиать статті та наукову літературу, а з часом це заняття набридає і бажання продовжувати навчання знижується практично до нуля. Щоб цього не сталося, можна комбінувати різні методи, пробувати різні формати і проводити свій відпочинок з користю. Наприклад, вивчення якого-небудь мови або його практика. Можна вивчати теорію, читати книги, спілкуватися з носіями (для цього є безліч безкоштовних додатків), дивитися фільми або займатися з кимось разом, щоб було не так нудно. Найголовніше, відстежувати свій прогрес і розуміти, що в даний момент ти насправді хочеш. Наше життя не складається з однієї навчання, і важливо не забувати про це, поки у тебе на думці одна лише мета. Відпочинок та інші сфери життя настільки ж важливі, як і твоя мета в навчанні, тому не потрібно залишати без уваги решту. Так, самоосвіта може приносити задоволення, але важливо ловити те колесо балансу в житті, щоб не вигоріти.

Я знайшла для себе саме ту систему, яка приносить успіх в моїх починаннях і справах. І зараз я коротко розповім про пункти, які ще не згадувала вище.

Системність. У самостійному навчанні важливо створити собі план і вести облік часу, тим і результату. Системність допомагає бачити всі недоліки, злети і падіння, а також налаштовує на постійну роботу і поступове поліпшення результату. Може, планувати кожен день зручно не для всіх, але в навчанні без цього нікуди. Можеш згадати, що в тебе завжди є якийсь розклад в освітньому закладі, є система оцінювання і відстеження засвоєння знань (контрольні або сесії). Самонавчання не зобов’язана бути власною розробкою по новим методикам, воно цілком може бути схоже на навчання з якогось предмету, якщо тобі так буде зручніше і комфортніше.

Баланс виклику і підтримки. Підтримка включає в себе наставника і людини, яка вірить у тебе іноді більше, ніж ти сам. Без підтримки з боку все навчання стане важким і навіть марним, адже завжди підтримувати себе самостійно не вийде. Виклик полягає в невідомості і новому результаті. Якщо ти поставиш собі за мету вивчити щось нове, що спочатку здається складним, то у тебе буде бажання зануритися в цю тему і почати потихеньку в ній розбиратися. І нові знання допоможуть відкрити нові шляхи до досягнення мети.

Щоб отримати те, що у тебе не було, треба зробити те, що ти ніколи не робив.

Любов до предмету. Думаю, саме останнє і, як на мене, найважливіше в самоосвіті – любов. Потрібно займатися всім щиро і по любові. Впевнена, у тебе і так є справи, які необхідно виконувати, хоч вони і не приносять задоволення. Навіщо робити щось зовсім віддалене від твоєї мрії? Ти швидко перегориш, навіть якщо навколо тебе буде натовп підтримки. Вся цінність і ефективність справ з часом піде, якщо в тебе немає любові до предмету .

Роби те, що любиш. Люби те, що робиш. І у тебе обов’язково все вийде.